Лети!

Якогось дня дорога веде лише вгору, під різним кутом, але вгору.  Ви піднімаєтесь на хребет і ще зранку зрозуміло, що день буде не з легких, передчуваєш як він виснажить тебе, змучить, роздратує. Але саме в той день, ближче до середини, коли "попереду те що й позаду", підйом особливо крутий і варто б знизити темп, саме тоді щось дике, жагуче й неперебориме пожене тебе швидше й швидше, залишачи всіх позаду,  не даючи зупинитись навіть на мить. І не аби комусь щось довести, не тому що не втомлена, не тому що не хочеш перепочити. Просто МОЖЕШ не зупинятись.

 "-можеш? лети!"

Все, що потрібно з тобою : вірші в голові, повітря в легенях і Той кому можна подякувати. Все, що навколо - твоє і всього достатньо. І зайвого нічого, навіть наплічник.

Скоро втома таки змусить сісти, скоро всі наздоженуть, але зараз, тут і тепер ти лише "горда, незломлена пташка" і для тебе немає нічого нездоланного.

можеш іти
бо попереду те що й позаду
роки чи дні
чи розпечені кулі секунд
може і ти
розпізнаєш в кінці автостради
кроки на дні
маріанської прірви покут

можеш іти
так жовтнево, безсонячно, важко
в такт або ні
по пульсуючій сітці судин
може і ти
моя горда, незломлена пташко
латками снів
затулятимеш чверті третин

можеш? лети!
листопадить дерева жовтаво
стріхи нічні
зльодяніли і видно наскрізь
як до мети
залишається дві переправи
крикнеш струні
і тихенько зірвешся униз

Маша і Ведмідь

На першу річницю.

Так ось по кіношному, сидячи на підвіконні, читати вірші тим хто їх цінує; чи навпаки, у великому колі під зорями, де майже ніхто їх не чує, не те щоби цінувати; чи як то буває найчастіше, повторювати собі, майже бездумно, самим чуттям, самими вустами. Вірші ввійшли у моє життя якось непомітно, поволі і так само непомітно дістались кожного куточка, кожної щілинки лишаючи там свій слід. І ти вже не ти без цього, воно вже стало частиною тебе.

А першою була Костенко. Збірка, синя палітурка і химерне, вражаюче усвідомлення сили слів, їх наповненості, вагомості і влучності. Жіночні тонкі й чуттєві, часом гострі й іронічні рими - вічне дежавю -  твої відчуття одягнені в чужі слова. Потім Жадан, раптово і грубо, знаючи від чого "все так чи інакше залежить", знаючи про листи, корицю, вина про (...) Тут вже жодних дежавю. Тут ніби всі замки відкриті, всі паролі й шифри розгадані, ніби ти прозора й легка і хтось читає кожну твою артерію, кожну вену, рахує серцебиття й частоту дихання. Жадан це занадто відверто, до мурах. Десь між них траплялись плутані асоціації Іздрика, жіночі-жіночі М.Савки, К.Бабкіною, О.Перехрест. Щось з Рождественского й Жолудєвой. Г .Крук, ще страшніша від Жадана в своїй відвертості, напевне тому що жінка, вірші які компроментують самі себе. А на противагу Б. Матіяш з унікальним талантом тієї ж відкритості, прозорості проте світлої, лагідної, якоїсь безумовної, беззастережної довіри. Ця форма відвертості, як на мене, ще більш вражаюча. Тендітна квітка серед пустелі, ніби зовсім беззахисна та насправді сповнена сили й жаги життя.
Те ж сказала б і про вірші вцілому. Дрібниця, як і квіти, картини, листівки, свічки, як галузки, камінці й листочки. Дрібниці, але стільки сили.

 "And no matter were l go,
Ever night i'm coming home."

Вийшовши з вокзалу одразу хочеться додому - не в маленьку затишну квартиру ( за якою також скучила), додому - до Дніпра. Бо ж дім це місце наповнене найщасливішимии та найсумнішими спогадами, прекрасними зустрічами, "тишою та сміхом". Дім це місце де все підтримує, все рідне й близьке, де ти це ти. І для мене те місце серед гір та лісів, на березі річки чи моря, під теплим сонцем, низькими хмарами й могутніми деревами. Природа має унікальну властивість - почерк одного Майстра - ставати домом де би ти не був. Ця властивість не перестає вражати, до неї ніколи не звикнеш. І серце знову та знову наповнюється любов'ю, простотою і вдячністю, а очі водою.

Квіти

Стіни правду говорять:

 "А буває ідеш по світу
І проходить повз тебе людина
Так неначе проносить квіти
І тобі віддає половину.
Ще і стебла від рук гарячі.
Озирнешся на неї здаля
І побачиш на промінь багатша
Стала раптом твоя земля." Ліна Костенко

Правда

"Пізнаєте правду і правда зробить вас вільними."

Нагадування про справжню свободу. Маленька дрібка вдячності за те за що неможливо віддячити сповна.