Осінь

Мій осінь. Осінь - він,чоловічий рід.


Навіялось тим як поволі опадає пожовкле листя. Ви колись помічали як тихо й безтурботно воно кружляє вимальовуючи в повітрі дивовижні візерунки? Здається навіть гравітація безсила перед безмежним спокоєм й неспішністю цього процесу. Й на тому фоні  гамівна вулиця залюдненого мегаполісу виглядає ще більш жалюгідно й неприродньо. Наче гротескний, безглуздий фільм ввімкнений на швидке перемотування...тільки набір картинок, що миготять позбавлені будь-якого змісту.

Та незважаючи на це,барвисті листочки продовжують кружляти. Слайди змінюються все швидше і шдидше,люди щезають в них,розчиняючись в тому ритмі. А листя так само падає,нагадуючи що можна натиснути на стоп. Тільки тоді ще треба звикнути до тиші, навчитись не бігти.